ПІДПЛИ́ЛИЙ, а, е. Дієпр пас. мин. ч. до підпливти́, підплисти́. Накрило його міною недалеко від Умані.. Так і залишився лежати в глибокому, порослому бур’янами рову, підплилий кров’ю і непритомний (Коз., Гарячі руки, 1960, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 484.