ПІДПОМО́ГА, и, ж., розм.
1. Те саме, що допомо́га. — От, може, Кирило та Панько дадуть підпомоги яму копати (Мирний, III, 1954, 136); Напече [Даринка] млинців, рогаликів — і все йому, все братикові. Скоріше б тільки ріс. Не так щоб підпомогу з нього мати, а щоб було з ким хоч погомоніти, пожуритися (Вирган, В розп. літа, 1959, 255).
2. Те саме, що підкрі́плення 2. Енеєві одвіт сей дав [Евандр]: — ..Дамо вам війська в підпомогу, І провіанту на дорогу, І грошеняток з якийсь міх (Котл, І, 1952, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 485.