ПІДПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., перех.
1. Давати можливість, не заважати підходити, наближатися до кого-, чого-небудь. Я підпускаю її до своїх дверей і лиш тоді голосно кажу: — День добрий панні Анелі! (Коцюб., II, 1955, 252); Ось до бугая залишилося чотири кроки, три, два, але він вичікував і підпускав [Павла] все ближче (Тют., Вир, 1964, 115); Коли куріпки прилетіли, лисиця-розбійниця затаїлась і підпустила близько до себе одного необачного птаха (Коп., Як вони.., 1948, 88); * Образно. Думки про сина обступили її й не підпускали сну… (Мирний, І, 1949, 346); // перев. із запереч. не. Бажати спілкуватися з ким-небудь. Увесь тиждень мати — як мати, а в суботу і близько до себе не підпускає (Стор., І, 1957, 92); Захар не підпускав їх [дівчат] до себе за «риску осілості» (Ле, Право.., 1957, 233).
2. також із спол. щоб, перен. Дозволяти робити що-небудь. На великдень одного Стьопку підпускала [генеральша] до руки похристосатись… (Мирний, І, 1949, 202); Якщо старикан [майстер] в доброму настрої, то він і пікетажистку підпускає до нівеліра, щоб привчалася (Гончар, Тронка, 1963, 186); Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент, аж через місяць підпустили його вчитися мурування (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 144); // перев. із запереч. не. Відкривати доступ до чого-небудь (предметів, занять і т. ін.). Таня зроду не пекла хліб, мама вдома й не підпускала її до тіста (Дім., І будуть люди, 1964, 265); — Байдужої людини до швидкісного верстата не можна й на кілометр підпускати! (Донч., VI, 1957, 343); // Допускати до тварини-годувальниці для ссання молока (перев. малят цієї тварини). Після годівлі маток корита прибирають з станка, а поросят підпускають до свиноматки (Свинар., 1956, 228); Вимазав лисичат сметаною, та й підпустив їх під кішку; кішка облизала сметану й прийняла лисичат (Збірник про Кроп., 1955, 28).
3. перен., розм. Говорити що-небудь дотепне, влучне, приємне і т. ін. під час розмови, зустрічі тощо. — А ти відколи навчився компліменти підпускати? (Фр., III, 1950, 362); Масло сипав цифрами, підпускав жарти (Хижняк, Невгамовна, 1961, 7).
◊ Ля́си підпуска́ти (підпусти́ти) див. ля́си; Підпуска́ти (підпусти́ти) туману́ — робити що-небудь незрозумілим, заплутаним. [Павленко:] Березняк.. такого туману підпустив, що на що вже я мастак на ці діла — проте нічогісінько не второпаю (Крот., Вибр., 1959, 505); Підпуска́ти (підпусти́ти) шпи́льку — говорити ущипливі слова. Грушевський з насолодою підпустив Шептицькому цю шпильку (Смолич, Мир.., 1958, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 488.