ПІДПУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДПУШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех.
1. Робити землю пухкою; розпушувати. Дарма й сонцеві, що в глухих нетрях землі риється якесь сліпороде звір’я [кріт]: хай собі риється та підпушує землю (Мирний, IV, 1955, 295); Кохав хлопець деревце — підпушував, поливав, водою оббризкував, листя протирав вогкою ваткою (Донч., VI, 1957, 140).
2. Робити що-небудь пухнастішим або пухкішим. Підпушувати волосся; Підпушувати тісто.
3. Покривати злегка снігом, інеєм що-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 488.