ПІДРЕШІ́ТКА, и, ж. Густе решето. Посадили [Марину] на набиту сміттям підрешітку, почали стригти довгу косу (Мирний, IV, 1955, 235); Підійшла старенька з яблуками у підрешітці (Головко, І, 1957, 379); *У порівн. Над головою стримів у небо гострий шпиль дзвіниці, а із сірих хмар, як із підрешітки, сіяла мрячка (Панч, В дорозі, 1959, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 489.