ПІДРУ́БЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підруби́ти.
2. у знач. прикм. З підшитими краями. Рушник підрублений знайшла [мати], Сорочку білу.. Зітхнула тихо, підійшла (Мал., Звенигора, 1959, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 494.