ПІДСЛІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСЛІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех. Те саме, що вислі́джувати 1. Ще восени хлопці підслідили машину Шнейдера, але Федору не вдалося очолити операцію (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 484); Просив [Гарасько] Тимка залишитися, щоб підслідити, що воно буде далі під тихими вербами (Тют., Вир, 1964, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 502.