ПІДСЛІ́ДНИЙ, а, е, юр. Який перебуває під слідством. Колишній мій підслідний Варнак каже: — У нас, куди не глянь, все усміхнутися хочеться (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 175); // у знач. ім. підслі́дний, ного, ч.; підслі́дна, ної, ж. Людина, що перебуває під слідством.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 502.