ПІДСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до підсми́кувати. Тепер їй недалеко.. Підсмикнула торбу, кроку набавила (Сміл., Сад, 1952, 107); Камарець підсмикнув штани (Мик., II, 1957, 379); Підсмикнув [Хома] плечем, рух, який має свідчити, що, мовляв, Нерчину нема чого дивуватися (Рибак, Час.., 1960, 736); Страшна вівчарка боязко підсмикнула хвоста й дала ходу до ближнього обійстя (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 340).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 503.