ПІДСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш і рідко ПІДІСЛА́ТИ, підстелю́, підсте́леш, док., перех. і без додатка.
1. Стелити, класти що-небудь під когось, щось. Поки донесли до церкви, то аж дванадцять разів зостановлялися читати євангелія і усякий раз підстилали бумажний платок (Кв.-Осн., II, 1956, 97); Марта дістає.. свиту й підстеляє свекрусі під голову (Вас., III, 1960, 77); Якби знав, де впаду, то й соломки б підстелив! (Укр.. присл.., 1955, 273); Це Тоня своєю бригадирською владою заставила їх чепурити для овець кошару: там підмажте, там повимітайте, там підстеліть… (Гончар, Тронка, 1963, 322).
2. Розміщуватися, залягати безпосередньо під геологічною породою, грунтовим шаром і т. ін. Шар глини підстилає пісок.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 507.