ПІДСТРИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Робити невеликі стрибки вгору; підскакувати, підплигувати. Підстрибував [Власов] на носках (Мирний, IV, 1955, 127); Вустимко злякано підстрибує на місці (Багмут, Опов., 1959, 14); // Злегка підлітати вгору від поштовхів, коливань і т. ін. Машина швидко котилася підмороженим степом, підстрибуючи на уторованому грейдері (Голов., Тополя.., 1965, 12); // Дуже здригатися, коливатися. Читати не можна було, руки тремтіли і літери підстрибували (Голов., Тополя.., 1965, 7).
2. Пересуватися або наближатися стрибками до кого-, чого-небудь. Дмитрик весело.. підстрибував по людних улицях міста (Коцюб., І, 1955, 130); Глупої ночі,.. присідаючи й підстрибуючи,.. наблизилася до дірки людина (Вишня, І, 1956, 262).
3. тільки недок., перен., розм. Бути рухливим, добре почувати себе. — Возитиму вас на курорти, щоб до ста років підстрибували… (Ю. Янов., II, 1954, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 508.