ПІДТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДТЕ́РТИ, підітру́, підітре́ш, док., перех.
1. Терти, змітаючи, знімаючи що-небудь з якоїсь поверхні. Підтирати пил на підлозі.
2. розм. Витирати що-небудь, очищаючи або звільняючи від чогось. — Ну, слухай же, — сказав він, підтираючи ніс корявими пальцями (Мирний, І, 1954, 182).
3. Злегка пошкоджувати тертям.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 514.