ПІДТОПТА́ТИСЯ, топчу́ся, то́пчешся, док., розм.
1. Стомитися від тривалого ходіння, топтання і т. ін. Вечір закінчився танцями.. Піп так підтоптався, що ледве ногами плутав (Мирний, III, 1954, 197); На другій годині мандрівки, зовсім підтоптавшись, експедиція спинилася перед під’їздом готелю «Британія» (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 322).
2. Трохи зноситися (про взуття). Мої чоботи за зиму підтоптались (Юхвід, Оля, 1959, 111); // перен. Втратити силу, міцність, ослабнути від старості. — Мотря молода, то нехай робить, а я вже стара, підтопталась (Н.-Лев., II, 1956, 287); Я тебе не вийду виряджати, Підтопталась, сину, твоя мати, Материній старості повір (Бичко, Сійся.., 1959, 270); * Образно. — Ну, знаєте, товаришу, — Максим підвівся, — інформація у вас підтопталася (Рибак, Час.., 1960, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 515.