ПІДТО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підточи́ти 1. На заржавілий дах впало яблуко, підточене червою (Шиян, Переможці, 1950, 64); Могутній організм його, підточений цингою й ревматизмом, більше не витримував катувань (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 55); Її дещо грубувата, горем підточена краса, її міцна доладна постать також вражають Якова (Стельмах, І, 1962, 490).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 516.