ПІДУПА́Д, у, ч.
1. Те саме, що підупада́ння.
2. Фізичний, духовний, економічний і т. ін. занепад; припинення в розвитку чого-небудь. Вже не трохи співців мали Ми, що нас в часи тяжкі З підупаду підіймали, На нові вели стежки (Граб., І, 1959, 504); Освітлюємо всі питання,.. рішуче боремося з настроями підупаду (Еллан, II, 1958, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 519.