ПІДХОДЯ́ЩЕ. Присл. до підходя́щий. Ні, підходяще він почав главу свого роману (Дор., Три богатирі, 1959, 34); Впевнившись, що скаженого молока [горілки] лишилося підходяще, можна ще одного чортика втопити, старшина заїкувато оголосив наслідки порятунку (Ковінька, Кутя.., 1960, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 523.