ПІДШЕПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до підші́птувати. * Образно. Яке лихо підшепнуло йому тоту нещасну гадку про біду (Фр., II, 1950, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 525.