ПІДШЕ́ПТИ, ів, мн., розм.
1. Те саме, що підші́птування. — А додай іще інтриги, підшепти з найрізніших боків, підозрівання (Фр., III, 1950, 243).
2. Те, що підшіптують. — Я про тебе можу висловитись у кабінеті. — Про твої підшепти.. я добре знаю (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 192); Марія вагалася, не слухала підшептів кумок-свашок (Ірчан, II, 1958, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 525.