ПІДШТО́ВХНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підштовхну́ти. Горький якось, ніби підштовхнутий, запротестував, поклавши мені руку на плече (Ле, В снопі.., 1960, 316); Редактор, підштовхнутий комісаровою мовою, не сидів пасивним (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 527.