ПІДШТРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., розм.
1. Ранити, колоти чим-небудь гострим. Четверо городовиків ввійшли просто в юрбу і, підштрикуючи піхвами шабель, підганяли неквапних (Смолич, Дитинство.., 1937, 162).
2. перен. Дошкуляти якими-небудь ущипливими, в’їдливими зауваженнями, натяками. Підштрикувати словами.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 527.