ПІЗНАВА́ННІСТЬ, ності, ж. Можливість пізнавати, осягати розумом що-небудь. Класики марксизму-ленінізму на основі досягнень науки створили вчення про пізнаванність світу (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 9); У протилежність релігії мічурінське вчення доводить безмежну пізнаванність природи та її законів (Наука.., 9, 1956, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 529.