ПІЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., ПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка.
1. Осягати розумом явища об’єктивної дійсності, одержувати істинне уявлення про кого-, що-небудь. Мічурін проникливо пізнавав закони життя і розвитку рослинних організмів (Юним мічур.., 1955, 17); Сковорода не тільки не уникав світу людей, а навпаки: широкими кроками підходив до останніх, а через них (тобто через людей) пізнавав і світ увесь (Тич., III, 1957, 215); — Книжки читав [хлопець] заборонені, багато чого на світі пізнав… (Цюпа, Три явори, 1958, 13); Найдосконаліші види матерії і форми її руху не можна пізнати без вивчення тих простих, але загальних елементів, які розкриваються фізикою (Наука.., 8, 1962, 7); // Краще узнавати кого-, що-небудь. — Може, тому, що фронтовик щодня зустрічається з смертю віч-на-віч,.. він пізнає краще за інших справжню ціну життя (Гончар, III, 1959, 282); Ворога пізнаєш тільки тоді, коли зустрічаєш віч-на-віч (Скл., Святослав, 1959, 47); — Я пізнала життя, і через те й погляд на людей змінився (Коб., III, 1956, 144); З Ольгою вони ще й не пізнали одне одного як слід, а він вважав уже, що полюбив її (Кол., Терен.., 1959, 109); // Зазнавати на собі чого-небудь, переживати щось. Коли я пізнала на собі,.. що то є горе і як приносяться людські жертви, мені якось одразу збайдужіли мої ролі (Л. Укр., III, 1952, 703); Я.. на свята виступатиму із спогадами про те, як я бачив світ і плавав у безмежному повітряному океані,.. пізнавав радість і гордість переможного бою в повітрі (Ю. Янов., II, 1954, 79); Він пізнав гіркоту поразок і відступу (Жур., Дорога.., 1948, 35).
2. Виявляти, бачити, впізнавати в кому-, чому-небудь кого-небудь знайомого або щось знайоме. Умийся, серденько! Бо мати Он дивиться й не пізнає Межи дітьми дитя своє (Шевч., II, 1963, 30); «Та це ж Сергій Майборода», — пізнає Лісовський колишнього найкращого чабана панів Стадницьких (Стельмах, І, 1962, 43); Як уже розвиднілось, пізнала вона діда Уласа (Мирний, IV, 1955, 238); Він не пізнав голосу свого, але од того грубого крику всі почули себе вільніше, і кожний намагавсь показати, що він не злякався (Коцюб., II, 1955, 380); Вихор пізнав моряка ще здаля і одразу повеселішав (Кучер, Чорноморці, 1956, 17); // Розпізнавати кого-, що-небудь за якимись ознаками, прикметами. Як переволокла [Явдоха] на друге місце, він і застогнав.., і не пізнає, де він се опинивсь (Кв.-Осн., II, 1956, 202); Читач повинен по мові пізнавати кожну дійову особу (Смолич, Перша книга, 1951, 76); Пізнавши шкапа шлях додому, Смикнула раз, другий — і хлопця понесла (Греб., І, 1957, 59); Народна приповідка каже, що по роботі пізнати майстра (Мельн., Коли кров.., 1960, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 529.