ПІКЛУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто піклується про кого-, що-небудь; дбайливець. Піклувальник допомагає неповнолітньому у вихованні, навчанні і праці (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 533.