ПІКІРО́ВКА 1, и, ж. Дія за знач. пікі́рувати.
ПІКІРО́ВКА2, и, ж. Дія за знач. пікірува́ти. В наукових установах і в процесі практичної роботи стали шукати нові способи праці, щоб замінити дорогокоштовну пікіровку (Сад. і ягідн.., 1957, 134).
ПІКІРО́ВКА3, и, ж., розм. Обмін ущипливими словами. Жартівлива пікіровка закінчується тим, що Олеся, сміючись, просить [Власа]:— Дай мені вудочку, і я половлю (Минуле укр. театру, 1953, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 533.