ПІЛ, по́лу, ч. Нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною до печі стіною. Насупроти столу, між череватою пічкою й другою стіною, притулився піл (Мирний, IV, 1955, 287); Піл для спання, що його склав батько з товстих струганих дощок, був не дуже великий (Юхвід, Оля, 1959, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 534.