ПІ́НЯСТО. Присл. до пі́нястий. Сердито, пінясто, стрімко кидається [вода] з недосяжної височини вниз (Досв., Гюлле, 1961, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 537.