ПІ́РИТИ, рить, недок., розм.
1. Дуже лити (про дощ). Надворі дощ такий пірить (Сл. Гр.).
2. Сильно бити, наносити побої кому-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 539.