ПІСТОЛЕ́Т, а, ч. Ручна вогнепальна зброя з коротким стволом для стрільби на невеликій відстані. На столі лежить старовинна зброя: іржаві шаблі, пістолети, стара рапіра (Вас., III, 1960, 382); Окликом і пострілом з пістолета дівчина подала їм знак (Жур., До них іде.., 1952, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 545.