ПІШАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до піша́к 1, 2. От я їду до чужої країни. Я знову пішачок, маленький олов’яний солдатик, якого можна переставити з Західного фронту на Східний, навіть не спитавши, чи бажає він того, чи ні (Кол., На фронті.., 1959, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 552.