ПІ́ШЕЧКИ, присл., розм. Те саме, що пі́шки. Оскільки у Павла вже не було грошей, щоб найняти візника, то він вирушив шукати своє рідне село пішечки і через чотири дні ходу був уже дома (Тют., Вир, 1964, 287); — Під’їдеш до райкому, а ми пішечки туди пройдемось… (Кучер, Трудна любов, 1960, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 552.