ПІЩИ́НКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до піщи́на. — Один перелічує шибки у вікні, а друга лічить піщинки на долівці (Кв.-Осн., II, 1956, 340); *У порівн. В безмежному просторі здійснюють свій закономірний рух міріади небесних тіл. І серед них, наче піщинка в океані, — Земля (Наука.., 9, 1961, 11).
2. перен. Мало помітна людина. Хто чесний і прямий, Хай буде він піщинкою на світі, Він знайде тут і шану, й супокій, До нього зорі склоняться в привіті (Бичко, Сійся.., 1959, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 553.