РАБУ́НОК, нку, ч., діал.
1. Грабунок. Ідуть турки на рабунки (Чуб., V, 1874, 1087).
2. Награбоване майно; здобич. — Оце вам, матусю, наш рабунок, що всі ми без сорочок ходимо, хоч могли б багато, багато придбати (Стеф., І, 1949, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 426.