РАДА́Р, а, ч., спец. Те саме, що радіолока́тор. Сторожовик патрулював у заданому квадраті.. І раптом, десь о другій годині ночі, ясний екран радара почав миготіти, піймавши на морі якийсь сторонній предмет, що тихо дрейфував по течії (Кучер, Голод, 1961, 217); * Образно. Неприязнь одна до одної Галка з Тамарою відчули з першої ж хвилини. Чутливі радари жіночої душі ловлять ледве зримі силуети (Мушк., День.., 1967, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 427.