РА́ДО. Присл. до ра́дий. Радо і привітно зустріли школярі свого вчителя (Вас. І, 1959, 151); Данилко радо, з підскоком, біг до сусідів (Панч, Синів.., 1959, 35); Студент встав і промовив: — Що ж! Я радо прислужуся вам, чим треба (Хотк., І, 1966, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 437.