РА́ДЦЯ, і, ч., заст. Радник (у 2 знач.). Міста, які одержували магдебурзьке право, звільнялись по ряду питань від управління і суду великокнязівських або королівських намісників — воєвод і старост. Їх компетенції переходили до магістрату — ради на чолі з війтом. Рада складалася з радців (обраних міщанами) і бурмистрів (обраних з-поміж радців) (Іст. УРСР, І, 1953, 127); Радця посольства.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 438.