РАДІА́НТ, а, ч. Точка небозводу, з якої нібито виходять (внаслідок перспективи) видимі траєкторії метеорів одного метеорного потоку. Практично точки перетину численних шляхів [метеорів] зосереджені на невеликій площі, яка називається площею радіації, а центр цієї площі — радіантом даного метеорного потоку (Розв. науки в УРСР.., 1957, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 429.