РАДІ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. раді́ти. Сашко Птаха поставився до радіння Галі й Шурки дещо скептично: — Що ж тут такого? — сказав він (Смолич, Світанок.., 1953, 451).
2. Те саме, що ра́дість 1. Кожен прояв життя — чи радіння, чи болю — Я сприймаю, як свій невідійманий скарб (Забіла, Поезії, 1963, 68).
3. Обряд у деяких релігійних сектах, під час якого віруючі надто енергійними рухами тіла доводять себе до екстазу, фанатичної несамовитості.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 430.