РАДІОЛОКА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Метод виявлення об’єктів і визначення їх місцезнаходження за допомогою радіохвиль. Надзвичайно важливе значення має радіолокація, тобто виявлення і визначення місцеположення різних об’єктів у повітрі, на воді і на землі за допомогою опромінювання цих об’єктів радіохвилями і приймання відбитих від них радіохвиль (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 391); Радіолокація знаходить літак і корабель у нічній темряві, дозволяє літаку сісти на аеродром при суцільному тумані (Осн. радіотехн., 1957, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 432.