РА́НКОМ, присл. Те саме, що вра́нці. Ранком сизий туманець прикривав той шлях своєю запоною (Мирний, І, 1954, 246); Ранком у сірій млі вантажимось на корабель (Ю. Янов., II, 1958, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 450.