РАНТ, а, ч. Вузенька смужка шкіри, яка пришивається, з’єднуючи верх взуття з підошвою. Ні до чобота закаблук, ні до черевика рант (Укр.. присл.., 1955, 232); Хлопці винесли чоботи. Нові, з дрібним рантом (Кучер, Трудна любов, 1960, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 451.