РА́ЧАЧИЙ, а, е. Прикм. до рак1; // В якому живуть раки. Почав [Гава] встромлювати руку в рачачі печери і мало що не з кождої витягав величезного рака (Фр., III, 1950, 51).
Ра́чачі о́чі — витрішкуваті очі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 459.