РВ’Я́НО, заст., рідко. Присл. до рв’я́ний. Не дивуйте, що серце так рв’яно, Щиро прагне і волі і діла (Л. Укр., І, 1951, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 464.