РВУ́ЧИЙ, а, е, діал. Рвучкий. В воді каміння велике, гостре,.. вода рвуча, розпінена, а зимна! (Коб., І, 1956, 486); * Образно. Де ж ті слова, що в форму красоти замкнуть чуття бурхливу річку рвучу? (У. Кравч., Вибр., 1958, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 464.