РЕАГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Діяти, поводити себе певним чином під впливом чого-небудь або у відповідь на щось, виявляючи відповідне ставлення до кого-, чого-небудь. Як би вона реагувала, коли б такий випадок трапився не з нею, а з сусідкою, товаришкою по роботі, подругою? (Ю. Янов., II, 1954, 67); Стефаник.. не говорив ніколи одноманітно, реагував на розмову жваво, гостро, усміхом і жартами (Письмен. зблизька, 1958, 107); Особливо гаряче реагують на перипетії футбольної гри аргентінці, для яких футбол є національною грою (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 138); // Виявляти певні рефлекси, відповідати якимись рухами на яке-небудь подразнення, вплив зовнішнього середовища (про організм, тіло людини чи тварини та його частини). При непритомності зіниці очей реагують на світло, а в разі смерті залишаються розширеними незалежно від освітлення (Наука.., 7, 1970, 37).
2. Вступати в хімічну реакцію. Окис азоту не реагує ні з лугами, ні з кислотами (Хімія, 9, 1956, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 464.