РЕВЕРБЕРА́ЦІЯ, ї, ж., фіз. Наявність у замкненому просторі поступово згасаючого звучання, яке виникає внаслідок надходження в певну точку розсіяних і багатократно відбитих хвиль після вимкнення джерела звуку. Оптимальний час реверберації.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 470.