РЕВКО́МІВСЬКИЙ, а, е. Стос. до ревкому і ревкомівця. Ревком ще вночі зробив евакуацію, але цього майже ніхто не знав. Вивезено було пароплавом ревкомівські справи, поранених бійців та найцінніші речі зі складів (Дмит., Наречена, 1959, 75); З ним [політруком] споряджався в раптовий похід і мій батько, активний учасник ревкомівської самоохорони (Цюпа, Три явори, 1958, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 472.