РЕВІЗО́Р, а, ч.
1. Особа, яка здійснює ревізію (у 1 знач.). — Розтрата… — І хто це виявив?.. — Прибув ревізор (Шиян, Баланда, 1957, 237).
2. Контролер в окремих ділянках служби руху. Батько Попова був досить значний залізничний службовець — ревізор служби руху (Бойч., Молодість, 1949, 63); Лісоруби їхали без квитків, і оце тепер збиралися ублагати ревізора (Вільде, Повнол. діти, 1960, 374).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 471.