РЕГЛАМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Дія за знач. регламентува́ти. Для дальшого поліпшення технології виробництва будуть продовжені роботи по вдосконаленню сталеплавильних процесів у напрямі їх регламентації (Наука.., 6, 1956, 12); Наукова організація праці кожного керівника має починатися з чіткої регламентації розпорядку робочого дня (Рад. Укр., 10.I 1969, 2).
2. Сукупність правил, що регламентують, регулюють, обмежують чию-небудь діяльність. За останні роки мистецтво театру, звільнене від догматичних регламентацій, йде шляхом бурхливого розвитку різноманітних стильових пошуків (Мист., 3, 1966, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 478.