РЕГЛА́Н, ч., крав.
1. невідм. Фасон верхнього одягу, в якому рукав з плечем становлять одне ціле. — Оформіть протокол допиту, я скоро вернуся, — звелів йому прокурор і почав одягатися. Шкіряне пальто реглан, сива шапка, хромові чоботи (Кучер, Трудна любов, 1960, 237).
2. род. а, розм. Пальто, куртка такого фасону. На командирському містку стояв командир в шкіряному реглані і широкополій зюйд-вестці (Ткач, Моряки, 1948, 110); До столу підбіг ад’ютант Багрова, тримаючи в руках його реглан і картуз (Кучер, Чорноморці, 1956, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 479.