РЕГУЛЯ́ТОР, а, ч.
1. Пристрій для автоматичного регулювання чого-небудь. В кожному купе були регулятори, якими пасажири могли змінювати температуру повітря (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 263); Огей здіймає з гачка дужку приймача, накладає її на вуха, пересуває регулятор, ловить музику (Досв., Вибр., 1959, 206); Сахно перевела регулятор на найбільшу швидкість (Смолич, І, 1958, 96).
2. перен. Те, що регулює, спрямовує що-небудь. Кора головного мозку — це вищий відділ нервової системи, основа психічної діяльності і вищий регулятор всіх функцій організму (Наука.., 11, 1958, 29); Хімічні засоби застосовуються не тільки для живлення і захисту рослин, але й як регулятори життєвих процесів (Хлібороб Укр., 7, 1965, 5); Зелені рослини є регуляторами чистоти повітря. Ось чому в лісах і полях так легко дихати (Уроки.. хіміка, 1956, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 481.